Екскурсія в Бакоту з Кам'янця-Подільського.
Бакота. Мета екскурсії ознайомити гостей нашого міста з унікальною красою та історією нашого регіону. Одним з семи природних чудес України стала маловідома у світі Бакота. У ті давні часи коли землі Київської Русі знаходяться в складі Галицько Волинського князівства, ці землі топтали полчища правителя улусу Джучі (Золотої Орди) Бат хана вперше і була згадана Бакота. Літописець Евпатій Коловрат відносить Бакоту у своїх літописах до центрального міста Пониззя (пізніша назва Поділля). За словами літописця Евпатія місто мало дерев'яно-земляні укріплення (мабуть, фортеця такого типу), і інші споруди що допомогли поселенню отримати статус міста, і населення було чотири тисячі чоловік. І Данило князь Галицький згадав Бакоту як митний пост на Дністрі та Милія настоятеля Бакоти який здав місто татарам, як потім з'ясувалося для того що б уберегти його від руйнування татарами. І литовський період не оминув Бакоту.  "Наперво нашли себе твержу на реце на Смотрич, а в другом месте были чернецы в горе, и в том месте нарядили город Бакоту" ..." це ті слова які литовці залишили після себе в історії. Правда при литовцях Бакота втрачає статус центру Поділля, бо Кам'янець є таким, на той час. Після литовців три роки нейтралітету і не бажання платити данину кому-небудь, бо Бакота стоїть між трьома кордонами між поляками, литовцями й молдаванами, і всі хочуть від місцевого населення свою десятину. Народ був не в змозі всім платити, і місцевий князь Олекса Субіч підняв народ на повстання, і на три роки отримав суверенність (з 1431 по 1434 рр.). Але в 1434 році за злісну не покору Польщі Бакота була спалена дотла разом з усіма будівлями поляками. І тільки через сто років відроджується як поселення яке має три дими (будівлі). Далі вся історія до 1980року писалася вже в Кам'янці (нині Кам'янець-Подільський). Але ближче до кінця XX століття Бакота знову загриміла своєю історією. Радянський період індустріалізації торкнувся блюзнірською рукою села Бакота. У планах глобальної електрифікації наддержави будівництво Новодністровської гідроелектростанції. І тоді Бакота і шістдесят чотири інших населених пункти Чернівецької, Хмельницької, Вінницької області йдуть під воду. Йде затоплення Дністровського каньйону, тридцять два населених пункти цих областей з карти Європи після 1982року зникають повністю. Серед них і Бакота і поруч розташоване село Теремці, при затопленні Бакотського каньйону було створено водосховище об'ємом тисяча п'ятсот дев'яносто гектарів водного покриву глибиною п'ятдесят метрів. По всій довжині Дністра під воду пішли мільйони гектарів родючого чорнозему. Про людські долі окрема тема. Але сьогодні якщо не знати про чорну мітку в долі Бакоти, то це прекрасне поєднання великого обсягу води та високих скельних порід висота яких сто двадцять метрів. Єдине що хоч якось згладжує трагічність затоплення, це те що абсолютно всі будівлі були розібрані й вивезені із зони затоплення і було проведено перепоховання розташованих там кладовищ, мабуть, причина того дністровська вода, яка є джерелом питної води для деяких регіонів України та Молдавії. І про ченців на горі в Бакоті, тут мова йде про давній християнський храм приблизний період існування XI-XIV століття. Храм освячений монахами християнами в XI столітті на місці святилищ язичників, сьогодні важко сказати п'ять або більше тисяч років храм служив шанувальникам ідолів. Ті знахідки які були знайдені в кінці дев'ятнадцятого століття (кам'яні ідоли різних розмірів, жертовники зі знаряддям жертвопринесення та уцілілими кістковими фрагментами тварин говорять про той стародавній періоді пошуку Віри), і до п'ятнадцятого століття коли в Бакоту прийшли поляки, мабуть, тоді православні ченці й покинули Бакоту. Ну а потім по описах кам'янецьких вірмен у XVII столітті, на території нинішньої Румунії (в той час Молдавії), стався потужний землетрус в результаті якого була зруйнована вся Молдавія, руйнувалися будівлі в Кам'янці та Стамбулі. Мабуть, в той момент і стався обвал ста двадцяти метрової висоти скелі, і скельно-печерний Бакотський монастир був засипаний скельною породою. Тільки в кінці дев'ятнадцятого століття монастир був розкопаний. Зараз монастир має 32  поховання, 28 чоловічих, і 2 жіночих поховання з дітьми. Багато джерел пишуть що поховань 29, але не всі знаю що у квітні 2018 за межами теріторії  монастиря було виявлено поховання жінки з дитиною (це друге до речі). Колишні поховання або вірніше останки не були досліджені. Останнє поховання знаходиться в стадії дослідження. На сьогодні по зубу мудрості встановлений вік жінки, і по молочнім зубах вік дитини, приблизно 28-29 жінка, і 1-2 роки вік дитини, якщо інститут генетики підтвердить що вони не мали будь-яких відхилень пов'язати з їх здоров'ям то це може бути знову таки жертвоприношення. Зараз про це говорити поки рано, тому що там же була знайдена підвіска у вигляді хрестика і спіралька у вигляді обручки, що і суперечить першому думку.
Екскурсія в Бакоту і Бакотський скельно-печерний монастир (з відвідуванням Подільських товтр, Китайгорода, з оглядом Совиного і Сурженецкого яру) триває 5 - 5.5 годин.                                        Влітку з купанням і катанням на теплоході або катері, яхті, час може бути збільшено. Спробуємо створити найбільший комфорт під час нашої екскурсії.